Перше червня – Всесвітній день захисту дітей. Так, це День дитинства: такого далекого і близького водночас. А що ж таке, оте таємниче і загадкове дитинство? Це – блакитне небо; це – мир і щастя; це – веселий гомін юрби, бантики, «резинки», скакалки, м’ячики, машинки… Це – все те, чого нам так не вистачає у дорослому житті. 

Ось, іде по вулиці маленьке дівчатко з величезними бантами, лялькою в руках, з ніжними щічками, аж завидки беруть! Чи он, он хлопчина побіг з такими популярними, як і завжди, пістолетами. Які ж вони усі… справжні. Певно, тільки діти можуть так щиро радіти сонцю, кожному листочку, кожній комашці, так щиро і люблячи тягнути за хвіст кота, і так гірко плакати через розбиті коліна. 

Перший клас, перші двійки та п’ятірки, перша любов, перше… та хіба ж все перерахуєш? 
Діти, загадкові і таємничі люди. А колись і ми були маленькими, і весь світ широко усміхався до нас. Та як воно швидко тікає, оте таємниче дитинство. Не встигнеш оглянутись, як воно уже здалеку махає тобі рукою. Дивишся в один, другий бік, чогось шукаєш очима, простягаєш руки до улюбленої іграшки… і торкаєшся руки своєї дитини. А далі, вже сам вирішуєш якою дорогою іти, тримаючи ту маленьку, теплу ручку. І стільки усього, стільки усього хочеться ще розповісти, показати! І заспівати про котика, який пливе на золотому човні, і про лисичку, що в саду гуляла! І…

Діти – наш найдорожчий скарб, наша радість і наше майбутнє. Саме тому святий обов’язок родини, школи, органів влади та громадськості подбати про всебічний розвиток інтересів та здібностей української юні, забезпечити їй належний рівень виховання і дотримання прав дитинства. Але не всім дітям поталанило мати щасливе і безтурботне дитинство.

Шановні дорослі! Зігріймо теплом свого серця, увагою і ласкою тих юних співгромадян, життя яких не схоже на добру казку, допоможімо їм відчути радість спілкування.

Впевнені, що об’єднавши зусилля, ми зробимо все, аби захистити наших дітей, уберегти їх від гіркоти розчарувань і зневіри. Адже саме від нас, дорослих, залежить те, як складеться доля кожної маленької людини, а відтак і нового покоління українців.

Ми всім їм бажаємо щастя, усім: і чужим і своїм, і щасливим і нещасним, і радісним і сумним, і багатим і бідним. Давайте будемо пам’ятати, що допомагаємо дітям ставати людьми. А тим, ким вони стануть, залежить і від нас. Нехай ростуть здоровими, і будуть коханими, і будуть справжніми людьми.